ВІД РИНГУ ДО ЧОРНО-БІЛОЇ ДОШКИ

Значок майстра спорту з шахів, який Юрій здобув рівно півстоліття тому, тоді вважався дуже почесною відзнакою. Але він чіпляв його на піджак дуже і дуже не часто. Чому? Від отаких запитань «відмахувався» жартом: «Тепер це неоригінально: майстрів стало надто багато...»

Ще коли Юрко був школярем, тренери з боксу звернули увагу на його солідну комплекцію й чималу, не по роках, фізичну силу. Успіхи на рингу прийшли швидко, вже здобув другий розряд — тоді це було щось! Але... Юнак раптом втратив смак до боксу. Натомість постало захоплення шахами, які, здавалося, так не личили атлетичній статурі хлопця. Та й похвалитися в цій галузі довгенько не було чим: третій розряд йому пощастило отримати тільки з четвертої спроби.

Зате наступні позиції бралися легше. Юрій уже не виходив на ринг, але боксерський гарт допомагав і за шахівницею. У кожній партії прагнув нав’язати суперникові свою волю, будь-що захопити ініціативу. Винагородою за наполегливість було звання майстра, яке надали йому в двадцятирічному віці. Нині таке досягнення, м’яко кажучи, аж ніяк уже не сенсація, але тоді, 1957-го, Юрій став наймолодшим шаховим майстром СРСР!

СВІТЛА МЕТА

Багато відбулося з того часу подій у його житті. Закінчено історичний факультет Київського університету. Записано на свій рахунок ряд яскравих шахових здобутків. Серед них — перемоги в першостях Києва 1958 і 1962 р., успішні виступи за збірну СРСР у чемпіонатах світу серед студентів (1958, 1959, 1960), перший приз у II Всесоюзному масовому турнірі 1962 року, і звання чемпіона України 1963 року... І тільки довго не таланило здібному майстрові: прорватися до фіналу чемпіонату СРСР. Але ж лише успіх у цьому тодішньому супертурнірі відкривав шлях радянському шахісту до участі в міжнародних змаганнях, а відтак — можливість отримати гросмейстерський титул, яким тоді володіли лише десятки обранців долі. Не те, що нині...

Зрештою настала пора, коли талановитому київському майстрові начебто таки вдалося пробитися і в фінал Всесоюзної першості. Але...

«ХУК» ШАХІСТА — І НОКАУТ!

Влітку 1965 року в Калінінграді (колишньому Кенігсбергу) закінчився півфінальний турнір, у якому розігрувалися дві путівки на чемпіонат СРСР. Їх блискуче здобули молоді українські майстри Геннадій Кузьмин і Юрій Ніколаєвський. Стільки ж очок набрав відомий московський гросмейстер Євген Васюков, але в нього були гірші додаткові показники, отже, він залишився «за бортом» фіналу.

Та ось у газеті «Советский спорт» з’явилося повідомлення: з шахової федерації Калінінграда гнівно просигналізували, що Ніколаєвський і ще один учасник цього турніру кандидат у майстри Устінов з Киргизії заарештовані, бо так побили кулаками п’ятьох моряків Балтійського флоту, що один матрос навіть опинився в лікарні. Тож Держкомспорт СРСР тоді вирішив покарати Ніколаєвського за «хуліганство» — позбавив його права грати в фіналі чемпіонату СРСР, натомість включивши туди Васюкова, а також порушив питання про позбавлення киянина звання майстра спорту.

ХУЛІГАНИ ЧИ ДЖЕНТЛЬМЕНИ?

Причиною отого кулачного бою було те, що морякам, які були трошки «під кайфом», закортіло, уздрівши двох зовні не дуже могутніх хлопців, потренувати на них свої м’язи. Звідки їм було знати, що ці хлопці мали досвід виступів не лише за шахівницями, а й на рингах своїх міст! Устінов був майстром спорту в напівлегкій вазі, а Ніколаєвський — розрядником у напівважкій. Втім, головним фактором була не вага, а певне вміння в мистецтві «обміну досвідом за допомогою жестів» (пам’ятаєте цю крилату фразу з культового фільму 40-х років «Перша рукавичка»?).

ДЕРЖКОМСПОРТ — «НА ВУХАХ»

Коли нокаутований в Калінінграді моряк після нокауту очуняв у лікарні, то благородно заявив слідчому, що не має жодних претензій до тих, хто його побив. Інші подробиці добре знає один з учасників отого турніру львівський майстер Віктор Желяндінов, нині заслужений тренер України. Це завдяки йому киянина (як і його партнера) випустили з буцегарні. Тож Юрій спокійно дістався додому.

Що ж до його звання майстра спорту, то ось що мені сказав незабаром, коли я був у відрядженні в Москві, тодішній віце-президент Всесоюзної шахової федерації Михайло Бейлін: «Не хвилюйся сам і передай у Києві наші найщиріші вітання Юрочці. Він і Устінов — наші герої! Весь Держкомспорт СРСР стоїть на вухах: двоє шахістів поколошматили п’ятьох моряків! Ми намагалися зберегти Юрі також і місце в фіналі чемпіонату СРСР, але... Адже Васюков — москвич. Самі розумієте. Та звання майстра спорту нізащо в Юри не віднімуть!

Як бачимо, тоді киянину, хоча йому й не поталанило зіграти в чемпіонаті СРСР, вдалося своєю перемогою в півфіналі показати, що він гідний цього кроку вперед. І справді — крига зрушила вже наступного року».

ШЛЯХ УГОРУ

У вересні, в далекому Іркутську, Юрій знову відсвяткував, свою перемогу в півфіналі. Та ще й яку! На цілих два очка відстали від нього гросмейстер Крогіус та міжнародний майстер Ліберзон.

Дебют у 54-у чемпіонаті СРСР 1966/1967 р. був, щоправда, для киянина не дуже вдалим. Але що цікаво — одну з свої чотирьох перемог у турнірі він здобув якраз над Васюковим. А головне — киянина ощасливили відрядженням на міжнародний турнір — аж у Варну (Болгарія) 1968 р. Там Юрій отримав четвертий приз і перший бал на звання міжнародного майстра. Для завоювання цього дуже і дуже високого тоді звання треба було ще раз успішно виступити в змаганні такого ж рангу.

КОНТРУДАРИ

На жаль, другу спробу йому не подарували як всесоюзна, так і всеукраїнська шахові федерації - завжди на вакантні місця вони висували кращі, на їхню думку, кандидатури.

Характерним був приклад з міжнародним турніром у Києві 1978 року, куди дозволялося залучити не більше ніж дев’ятьох українських учасників. Федерація шахів УРСР до цієї квоти включила і Ніколаєвського — як триразового чемпіона України, котрий, до речі, втретє виграв цей турнір попереднього, 1977 року… Але Держкомспорт замість нього включив одесита Семена Палатника, який розділив 2—3 місця в чемпіонаті УРСР 1978 року. До речі, Семен виконав у Києві гросмейстерський норматив. А Юрій знову залишився за бортом…

ЗНАВЕЦЬ ІСТОРІЇ

Київський майстер мудрої гри був також і майстром влучного слова. Ось один спогад.

Однокурсником Юрія під час навчання на історичному факультеті був Толя Гречко — до речі, рідний племінник славнозвісного маршала Андрія Гречка. Працюючи після закінчення вузу в певних силових структурах, молодий офіцер не приховував під час щирої розмови з давнім другом Юрою Ніколаєвським, що пише фундаментальну наукову працю під назвою — «Як ми йшли до комунізму й куди прийшли» (це було в середині романтичних 60-х років). Шахіст не утримався від поради: «Тільки ж не забудь написати розділ і про те, куди ми заходили по дорозі! Юрій також не марно п’ять років вивчав всесвітню історію, бо не раз ділився деякими своїми висновками стосовно того, що політичному діячеві підказує, як правило, його внутрішній голос, а саме: «те, що мені до вподоби, подобатись має усім!», або — «людей немає гарних і поганих, лише свої є та чужі!»

Щедро інформуючи всіх і всюди про ці та інші свої погляди на історію, Юрій, мабуть, не замислювався над тим, хто і як їх сприйматиме. В усякому разі, не отримував жодних «бонусів» від спортивних і шахових керівників. Отож і турнірних успіхів у нього було не так багато, як заслуговував його хист. Але все ж стільки, що в історії українських шахів Юрій Ніколаєвський — одна з легендарних фігур.

Чи не започаткувати у Києві турніри його пам’яті?

…Це було в Києві понад півстоліття тому. На фото — студенти Юрій НІКОЛАЄВСЬКИЙ, його перша дружина Лідія КОВАЛЕНКО і…
автор цих рядків. Я їх познайомив у шаховому клубі «Авангард». До речі, другим чоловіком Лілі став талановитий письменник Володимир Маняк. 1991 року вони прославили Україну на весь світ, написавши і оприлюднивши першу збірку — «33-й: голод. Народна книга-меморіал». Отак перехрещуються людські долі..

БІЙЦІВСЬКА ВДАЧА

Яскравий комбінаційний талант і бійцівська вдача Юрія Ніколаєвського стали фундаментом багатьох творчих і спортивних досягнень. З роками його ігровий почерк тяжів до класичного напрямку, що позначилося, зокрема, на дебютних смаках. Ось і в цій партії він витончено зумів скористатися з неточності чорних і збільшити свою позиційну перевагу. Коли ж його суперник (до речі, вже незабаром Бобоцов блискуче виступив у Московському «турнірі зірок» 1967 р., розділивши другий-п’ятий призи і випередивши тодішнього чемпіона світу Петросяна та ряд інших «асів») спробував загострити ситуацію, то наразився на комбінаційні удари українського майстра.

НІКОЛАЄВСЬКИЙ — БОБОЦОВ
Матч Болгарія — Україна (Софія, 1967)

1. c4 c5 2. Kc3 g6 3. g3 Cg7 4. Cg2 Kc6 5. e3 e5 6. Kge2 Kge7 7. a3 d6 8. 0–0 0–0 9. Tb1 Cf5. Типовий «удаваний виграш темпу». Чорні прагнуть швидше закінчити мобілізацію сил і перейти до активних дій, принагідно знешкодивши фіанкетованого слона білих шляхом Фd7 і Сh3. Але з цією метою точніше було спершу 9.... а5, а потім h7–h6 і Сс8–е6, запобігаючи активності білих на ферзевому фланзі й беручи під контроль важливий пункт d5.

10. d3 Фd7 11. b4 Tab8 12. Ke4 b6 13. K2c3! План чорних спростовано. Якщо вони спробують здійснити його, поновлюючи шляхом 13... Тfd8 загрозу Сf5–h3, то можливо 14. Кg5!, і в разі 14... h6 15. e4! hg 16. ef Фf5 17. g4! перевага білих збільшується.

13… h6 14. Фa4 Ce6. Запізніле визнання похибки.

15. Kb5 d5 16. cd Kd5 17. bc f5. Чорні вдаються до тактичних ресурсів, але ще більше послаблюють свою позицію.

18. Kec3 Kc3? Меншим лихом було 18... bс, змирившись зі слабким пішаком. Та чорним здається, що вони можуть завдати тактичного удару.

19. Kc3 e4 (діаграма) 20. de! Контркомбінація Ніколаєвського ґрунтується на мобільності його пішаків, активності фігур і не в останню чергу — на численних вразливих місцях у таборі чорних. Вона є не випадковою знахідкою, а розвитком стратегічного плану білих, спрямованого на перенесення наступу з ферзевого флангу в центр і на королівський фланг.

20… Cc3 21. ef Kd4 22. c6! Ke2 23. Kph1 Фd3. Чорні ведуть активну контргру — очевидно, жертва фігури, до якої вдався Ніколаєвський, не була для них несподіваною. Та розрахунок українця виявився точнішим.

24. fe! А цієї нової жертви Бобоцов уже не передбачив. Хоча в нього з’являється вже зайва тура, та під вогонь потрапляє чорний король, а двоє білих прохідних пішаків підтримують наступ.

24… Фb1 25. e7 Tfe8 26. Фc4 Kph7 27. Ce4 Фa1 28. c7! Tbc8 29. Фf7 Cg7 30. Cg5 Kph8 31. Фe8! Te8 32. Cе8 Фf6 33. Ch5 Фc6 34. f3. Чорні здалися.