Здається, зовсім недавно він урочисто відсвяткував своє 75-річчя. Скільки було привітань, гостей, квітів, щирих побажань! Відзначали його багаторічну напружену працю на благо українського спорту, в тому числі шахового. Згадаймо стисло її деякі етапи.

Закінчивши два київські вузи – Політехнічний інститут та інститут фізкультури, він повністю віддався спортивній діяльності. У 1956–1965 роках працював відповідальним секретарем і начальником учбово-спортивного відділу Київської міськради ДСТ «Динамо». Потім був запрошений до Держкомспорту УРСР, де очолював відділ спортивних ігор, керував навчально-спортивним управлінням. У середині 70-х років Юрія Федоровича обирають заступником голови Центральної ради спорттовариства «Авангард».

До речі, тривалий час улюбленим видом спорту Юрія Федоровича були ще не шахи. Він – майстер спорту СРСР, заслужений тренер України і суддя міжнародної категорії з волейболу. «Мудра гра» була для нього спочатку лише приємною розвагою. Але з часом предметом його неабиякої уваги надовго стали шахові справи в Україні.

Це почалося понад сорок років тому, коли Юрій Федорович, очоливши відділ спортивних ігор Держкомспорту УРСР, одразу ж енергійно став наводити лад у дуже складних тоді справах, Федерації шахів.

Пригадується, як він уважно і прискіпливо ставився до виступу збірної України з шахів на Спартакіаді народів СРСР 1967 року в Москві. Вона тоді виграла вісім матчів з дев’яти, і лише програш у заключному турі відкинув її на «бронзову» сходинку. Юрій Федорович з гіркотою сказав мені, тоді тренерові цієї команди: яка несправедлива тут система оцінок загальнокомандних результатів – один легкоатлет, приміром. здобувши бронзову медаль впродовж одного дня, заслужено приносить усій збірній України 40 очок, а лише точно стільки ж – і шестеро гравців шахової команди, кожен з яких отримав таку ж бронзову медаль, напружено змагаючись майже два тижні по п’ять годин щодня!

Найбільше для шахів Юрій Федорович зробив, працюючи в керівництві ЦР ДСТ «Авангард», особливо з 1990 року, коли очолив її шахово-шашкову школу. Під його керівництвом це фактично був і головний столичний шаховий клуб України, де проводилися не лише заняття з дітьми, а й різноманітні змагання міського, всеукраїнського та міжнародного рангу. Відтак там зросли такі визначні гросмейстери, як Володимир Баклан і Вадим Малахатько – чемпіони світу 2001 року в складі збірної України, Спартак Височин, Дмитро Комаров, Георгій Тимошенко, Володимир Сергєєв, Вадим Шишкін, Олена Седіна, Ольга Должикова та інші, чимало міжнародних майстрів, не кажучи вже про «мс» і «кмс». А скільки він зробив, щоб ця школа вижила!

Ще не так давно, під час спілкування з Юрієм Федоровичем складалося враження, що він і досі, попри солідний ветеранський вік, зберігає спортивний гарт і сили, та ще довго віддаватиме їх відповідальній роботі. На жаль, раптове захворювання виявилося невиліковним. Ще раз висловлюємо співчуття рідним і близьким видатного спортивного діяча.

Вічна шана Вам, Юрію Федоровичу! Сподіваємося, що авангардівській школі буде присвоєно Ваше ім’я, що в її приміщенні щороку проводитимуться турніри пам’яті Юрія Євсюкова...