У 90-ті роки минулого століття, коли у Києві шахове життя ледь жевріло, кожен черговий депутатський турнір ставав чи не найпомітнішою шаховою подією року в столиці. Зазвичай він проводився напередодні новорічних свят. Однак останніми роками, попри те, що до організації цього змагання, ініційованого Асоціацією народних депутатів, долучився депутатський клуб «Парламент», проводити його ставало дедалі важче, і не вдавалося уникати порушень регулярності та звичних і зручних термінів. От і зараз серед літа турнір зібрав майже вдвічі менше учасників порівняно із зимовими баталіями. Проте для декого з гравців така ситуація виявилася сприятливою!
На церемонії відкриття президент Асоціації народних депутатів Олександр Барабаш зазначив, що цього разу за шахівниці не сядуть багаторазові переможці турніру кандидати у майстри Віктор Мусіяка і Віктор Петров, тому в решти гравців з’явився шанс на чемпіонський титул.
Найкраще цим шансом скористався найдосвідченіший шахіст, представник Партії регіонів Володимир Пєхота, який набрав 8 очок із 9 і посів перше місце. Його однопартієць Віталій Заблоцький, маючи в активі 7 очок, фінішував другим. А 5,5 очка, здобутих комуністом Георгієм Найдою, вистачило для чистого третього місця.
Нинішній турнір усі учасники і гості одностайно визнали вдалим заходом. Якщо й минулих років завжди призів вистачало на всіх учасників, то цього разу нагород було вдвічі-втричі більше ніж самих гравців! Це заслуга партнерів «Парламентської партії» — зокрема, «Ювелірного дому» Наталії Спіженко. Втім, ще більший позитивний резонанс викликало рішення організаторів допустити до змагання саму Наталію. Барабаш зізнався мені, що раніше відмовляли навіть одному з олігархів, котрий прагнув зіграти з нардепами, а от устояти перед жіночими чарами організатори не змогли…
До речі, дебютантка до останнього моменту претендувала не призове місце. Вона здобула перемоги над кількома фаворитами турніру, як-от комуністом Олександром Масенком, неодноразовим призером Олександром Барабашем, академіком Петром Толочком, третім призером нинішнього змагання Георгієм Найдою. Бути б сенсації, коли б не прикрий фінал її партій з позафракційним парламентарем Олесем Шевченком. Він продовжував гру в позиції, де зазвичай здаються, і дочекався від суперниці цейтнотної помилки. Потім пан Олесь почувався дуже ніяково, перепрошував, однак очко потрапило на його рахунок. У результаті Наталія на 0,5 відстала від бронзового призера, розділивши з кількома іншими учасниками четверте місце.
Крім індивідуального показника, в турнірі було передбачено й командні заліки в кількох номінаціях. Серед фракцій перше місце посіла Партія регіонів. Запам’яталася репліка соціаліста Олександра Мороза після оголошення цього результату: «У кого влада — у того й перемога!»
Визначення кращої команди серед депутатів різних скликань могло б стати досить цікавою номінацією. Однак депутати, котрі витримали кілька каденцій, вибирають одне скликання на свій розсуд, тому переможець тут вельми умовний. От якби зараховували результат учасника в актив усім командам, сформованим за період його роботи у Верховній Раді, тоді б мали важливу інформацію до роздумів. Адже в такому разі шахи як найінтелектуальніша з ігор могли стати своєрідним індикатором рівня інтелектуального потенціалу депутатського корпусу різних скликань.
Олександр МАЛІЄНКО, кандидат у майстри з шахів, керівник Академічного шахового клубу Київського будинку вчених Національної академії наук України — спеціально для «Молоді України»
|
